«Я сім років відмовлялася платити за пресформи. Казала: це оснащення під вашу деталь, вона вам і належить. І сім років не могла зрозуміти, чому замовлення тікають через рік-півтора».
Соломія Наконечна тримає цех литва пластику в Калуші. П'ять термопластавтоматів, вісімнадцять людей, замовлення на корпуси, кришки й технічні деталі для місцевих виробників. Дванадцять років у литві, сім із них власниця. Завантаження повне, черга є, обладнання своє. І прибуток, якого майже немає.
Що таке пресформа
Кожна нова деталь вимагає власної пресформи. Це стальний блок, точений під конкретну геометрію, і він не підходить ні для чого іншого.
У Соломії нова пресформа коштує 180 000 ₴ і витримує близько 400 000 циклів.
Соломія прийшла в литво технологом і дванадцять років дивилася на пресформу як на оснащення: ресурс, точність, система охолодження, скільки знімань до першого ремонту. Фінансовий бік її тоді не стосувався. Коли вона стала власницею, звичка дивитися на форму як на інструмент лишилася, і це виявилось найдорожчою звичкою з усіх.
Пресформа — не інструмент, а умова існування замовлення
Без неї деталь не можна відлити нікому й ніде. Це не верстат, який можна переналадити, і не оснащення, яке підійде наступному клієнту. Пресформа існує рівно для однієї деталі одного замовника.
- ціна нової пресформи: 180 000 ₴
- ресурс: близько 400 000 циклів
- обсяг одного замовлення: 60 000 деталей на рік
- клієнт зазвичай обіцяє три роки, тобто 180 000 деталей
Отже за обіцяні три роки пресформа виробить рівно третину свого ресурсу. Фізично вона переживе будь-яке замовлення — питання тільки в тому, хто за неї заплатив.
Що каже ресурс пресформи
Чотириста тисяч циклів — цифра, яку варто затримати.
Замовлення на 60 000 деталей на рік вибирає цей ресурс за шість із половиною років. Обіцяні три роки — це 180 000 циклів, тобто менше половини. Отже пресформа майже завжди переживає те замовлення, під яке її зробили.
- ресурс пресформи: близько 400 000 циклів
- обсяг замовлення: 60 000 деталей на рік
- обіцяні три роки вибирають 180 000 циклів, тобто менше половини
- повний ресурс вибрався б за 6,5 року
Сталь не зношується, зношуються домовленості
Це найдивніша річ у всій історії. Актив фізично придатний роками, а економічно вмирає разом із клієнтом — і не тому, що зламався, а тому, що деталь більше нікому не потрібна. Пресформа на кришку конкретного корпусу не має жодної альтернативної цінності.
«У мене на складі лежать чотири пресформи від клієнтів, яких уже немає. Усі робочі. Усі коштували по сто вісімдесят. Я їх не можу ні продати, ні переробити — тільки дивитися».
Що приносить одна деталь
Деталь іде клієнту по 14,20 ₴. Матеріал і переробка забирають 9,80 ₴.
Внесок — 4,40 ₴.
Одна гривня з чотирьох сорока. Цифра виглядає як витрата й нічим іншим виглядати не може, поки дивишся на одну деталь.
Амортизація пресформи з'їдає майже чверть внеску
Якщо розкласти 180 000 ₴ на обіцяні 180 000 деталей, виходить рівно 1,00 ₴ на деталь. Це 22,73% внеску — майже чверть того, що деталь приносить.
Саме ця цифра й робила вибір очевидним у голові Соломії: платити за пресформу означало віддати чверть заробітку.
Тридцять одна копійка з гривні. Стільки лишається цеху від ціни деталі до того, як почнуться постійні витрати й оснащення. Решту забирає матеріал, бо поліпропілен і АБС купуються за світовими цінами, і торгуватися тут ні з ким.
Рік цеху
| Показник | Сума, ₴ | Коментар |
|---|---|---|
| Виручка | 18 744 000 | 1 320 000 деталей × 14,20 ₴ |
| Матеріал і переробка | 12 936 000 | × 9,80 ₴ |
| Внесок | 5 808 000 | × 4,40 ₴ |
| Постійні витрати | 4 560 000 | цех, 18 людей, оренда |
| Амортизація пресформ | 540 000 | 9 замовлень на цехових |
| Чистий прибуток | 708 000 | 3,8% виручки |
Три цілих вісім десятих відсотка. Для литва під замовлення це мало, і Соломія знала, що мало.
У пресформах при цьому лежить 1 620 000 ₴ — у 2,29 раза більше за весь річний прибуток.
Усі шість рядків звіту правильні. Соломія зводила їх сама, з накладних і банку, і жодного разу не знайшла в них помилки. Звіт просто не містить того рядка, де писалося б, скільки часу кожен клієнт лишається клієнтом.
Дві схеми, один цех
Пресформу може оплатити клієнт або цех. Технологічно різниці немає жодної, юридично — величезна.
Коли платить клієнт, пресформа його. Коли платить цех — його.
Юридично це проста річ, яку всі знають і ніхто не рахує. Пресформа — рухоме майно, і в договорі завжди написано, чия вона. Сторони підписують цей пункт за тридцять секунд і повертаються до обговорення ціни деталі, де сперечаються по копійках.
Власник пресформи вирішує, де лити деталь
Клієнт із власною пресформою може забрати її будь-коли й відвезти до конкурента, якому досить дати ціну на кілька відсотків нижчу. Переїзд коштує йому перевезення та тижня налагодження.
Клієнт із цеховою пресформою не може нічого. Щоб піти, йому треба замовити нову форму за 180 000 ₴ і чекати її два місяці.
Два місяці — ось справжня вартість переїзду для клієнта з власною пресформою. Перевезти, налагодити, відлити пробну партію, узгодити. Для клієнта з цеховою пресформою це вже не два місяці, а 180 000 ₴ і два місяці.
Скільки живе замовлення
Соломія підняла історію за сім років і порахувала окремо по двох схемах.
Замовлення на клієнтській пресформі живе в середньому 1,6 року. На цеховій — 3,4.
Цифри не ідеальні: вибірка за сім років, замовлень не сотні, і в кожному була своя причина піти. Але розрив між 1,6 і 3,4 завеликий, щоб бути випадковістю, і він тримається в обох напрямках — як серед великих клієнтів, так і серед дрібних.
Клієнт із цеховою пресформою тримається у 2,12 раза довше.
«Я цю цифру отримала й півдня не могла з нею погодитись. Виходило, що я сім років економила сто вісімдесят тисяч і платила за це клієнтом, який іде вдвічі швидше».
Є ще одна причина, чому цех узагалі може таке запропонувати. Пресформу робить не Соломія, а інструментальна майстерня, і строк її виготовлення — два місяці незалежно від того, хто платить. Тобто схема з цеховою формою не додає клієнтові ні дня очікування, і це знімає єдиний аргумент, яким він міг би заперечити.
Арифметика за весь строк
| За весь строк замовлення | Пресформа клієнта | Пресформа цеху |
|---|---|---|
| Внесок деталі, ₴ | 4,40 | 3,40 |
| Внесок за рік, ₴ | 264 000 | 204 000 |
| Строк замовлення, років | 1,6 | 3,4 |
| Внесок за весь строк, ₴ | 422 400 | 693 600 |
| Капітал цеху на старті, ₴ | 0 | 180 000 |
Чотириста двадцять дві проти шестисот дев'яноста трьох. Різниця у 1,64 раза, і вона на користь схеми, яка з деталі приносить менше.
Пресформа виявилась не витратою, а замком.
Внесок деталі на цеховій пресформі — 3,40 ₴, тобто 77,27% від тих 4,40 ₴, які дає клієнтська. Цех свідомо віддає майже чверть заробітку з деталі. І отримує за це більш ніж удвічі довший строк.
Чому це не видно в калькуляції
Калькуляція деталі рахує гривні на одиницю. У ній 3,40 ₴ завжди гірше за 4,40 ₴, і це правда.
- калькуляція міряє деталь, а не замовлення
- строк життя замовлення взагалі не є фінансовим показником
- пресформа лежить в обліку як основний засіб, окремо від деталі
- клієнт, який пішов, не породжує жодного рядка витрат
Щоб побачити 1,64 раза, треба перемножити внесок на строк. Жодна калькуляція цього не робить, бо строк у неї не входить.
Усі чотири рядки лежать в обліку. Жодного з них не бракує, і жоден не доведеться вводити заново. Їх просто ніколи не перемножували між собою.
Варто сказати й протилежне. У схемі з клієнтською пресформою цех теж несе ризик, просто інший: він вкладає два місяці в налагодження процесу, підбір режимів і перші пробні партії, і все це знання йде разом із формою до конкурента. Ця витрата в жодній таблиці не стоїть, бо вона в людях, а не в грошах.
Ризик, який теж реальний
Схема з цеховою пресформою має ціну, і її треба назвати.
Якщо замовлення вмирає на 1,6 році, цех випускає 96 000 деталей замість 180 000. Амортизовано 96 000 ₴, недоамортизовано 84 000 ₴.
Вісімдесят чотири тисячі. На одній формі це неприємно, на дев'ятьох — це вже сума, яку треба тримати в голові при кожному новому замовленні.
Недоамортизована пресформа — це сталь, яку нікому не продаси
Її не можна переробити під іншу деталь і не можна продати нікому, крім того самого замовника. Стальний блок коштує як металолом, тобто кілька тисяч проти вісімдесяти чотирьох.
На дев'ять цехових пресформ це 756 000 ₴ — у 1,07 раза більше за річний прибуток цеху.
«Оце й був мій аргумент усі сім років. Я казала: а якщо він піде? І я мала рацію, він справді може піти. Я просто не рахувала, що з його пресформою він піде напевно».
Двадцять кілометрів до конкурента. Саме ця відстань і робить питання пресформи фінансовим, а не юридичним: вона визначає, наскільки легко замовленню переїхати.
Що пробували раніше
Перші спроби були про ціну, а не про пресформу.
Соломія підіймала ціну деталі, домовлялася про передоплату, вводила мінімальну партію на запуск. Усе це трохи допомагало й нічого не змінювало в головному: клієнт із власною пресформою лишався вільним піти будь-коли.
Отже питання було не в тому, скільком заробити з деталі, а в тому, чи буде ця деталь наступного року.
Чому цех узагалі має вибір
У Калуші литво — не екзотика. Хімічне виробництво поряд, сировина близько, і цехів із термопластавтоматами тут кілька.
Саме через це питання пресформи стоїть так гостро. Коли конкурент за двадцять кілометрів, переїзд замовлення — це не гіпотеза, а звичайна подія, яку клієнт обдумує щороку при перегляді ціни.
У місті з одним цехом пресформа нічого не вирішує: клієнт нікуди не дінеться. У Калуші вона вирішує все, і це міняє всю арифметику вибору схеми.
Мінімальний обсяг у договорі
Рішення знайшлося посередині між двома схемами.
Цех платить за пресформу сам, але клієнт підписує мінімальний обсяг: 40 000 деталей на рік. Якщо не вибрав — доплачує амортизацію за невибране, по 1,00 ₴ за деталь.
Мінімум не закриває пресформу, він обмежує збиток
Сорок тисяч деталей дають 40 000 ₴ амортизації на рік. Щоб закрити 180 000 ₴ самим мінімумом, потрібно 4,5 року — більше за обіцяні три. Тобто мінімум не гарантує окупності, він лише не дає замовленню вмерти безплатно для клієнта.
«Я боялася цієї розмови місяць. Думала, скажуть: ви хочете, щоб ми вам ще й зобов'язання підписували? А перший же клієнт відповів: нарешті, бо минулий цех нам форму зробив і закрився, і ми її два місяці із заводу вивозили».
Хто погодився
За рік цех бере сім нових замовлень. Соломія запропонувала нову схему всім сімом.
П'ятеро погодилися. Двоє відмовилися — обидва великі, обидва з власними технологами, обидва сказали, що пресформа мусить бути їхньою.
| Як вести сім нових замовлень | Внесок за строк, ₴ |
|---|---|
| Усі на пресформі клієнта | 2 956 800 |
| Усіх змушувати, двоє йдуть зовсім | 3 468 000 |
| П'ятеро на мінімумі, двоє на своїй | 4 312 800 |
Варто сказати, чому двоє відмовилися саме ці двоє. Обидва великі, обидва мають власних технологів і по кілька постачальників литва. Для них пресформа у власності — не фінансове рішення, а правило закупівель, яке ніхто в їхній компанії не має права змінити.
Два числа замість одного. Саме це й відрізняє нову пропозицію цеху від старої: клієнт бачить ціну деталі й строк зобов'язання поряд, і вибирає сам, що йому дорожче.
Чому гнучкість сильніша
Змішаний підхід дає 4 312 800 ₴ — у 1,46 раза більше за старий і у 1,24 раза більше за жорсткий.
Дві схеми разом кращі за будь-яку одну
Причина проста. Жорстка схема втрачає двох клієнтів цілком, а стара втрачає всіх сімох через півтора року. Змішана тримає п'ятьох довго й двох коротко, і сума виходить більшою за обидва крайні варіанти.
Тих двох Соломія не вмовляла. Вона лише порахувала, що вони варті своїх 422 400 ₴ кожен, і взяла їх на старих умовах без образи.
Проста сума робить решту. Якби Соломія відмовила тим двом, вона втратила б 844 800 ₴ внеску за строк, і жодна перемога в принципі цього не покрила б.
Що Соломія змінила
«Я тепер питаю клієнта не „чия буде пресформа“, а „на скільки деталей ви підписуєтесь“. Це одне питання замість суперечки, і відповідь на нього відразу показує, чого вартий цей клієнт».
- пропозиція клієнту тепер містить дві схеми з різною ціною деталі
- кожна пресформа має власну картку: обсяг, строк, скільком деталям вона вже відбилась
- рішення про нове замовлення рахується на внесок за строк, а не на внесок деталі
- недоамортизований залишок видно щомісяця, а не раз на рік
Третій пункт і виявився головним. Доти Соломія порівнювала 4,40 ₴ і 3,40 ₴ — дві цифри, між якими вибір очевидний і неправильний.
Чотири пресформи в кутку складу Соломія не списала. Вона тримає їх як нагадування: кожна з них робоча, кожна коштувала сто вісімдесят тисяч, і жодна більше нікому не потрібна. Це найдорожчий наочний матеріал у цеху.
Гроші не зникають — ви їх просто не бачите
«Дванадцять років я рахувала гривні в деталі. А найдорожче в моєму цеху — не матеріал і не машини, а те, скільки часу клієнт лишається моїм. І купується цей час сталевим блоком за сто вісімдесят тисяч».
У цеху Соломії не змінилося ні обладнання, ні ціна деталі, ні собівартість матеріалу. Автоматів так само п'ять, замовлень двадцять два, внесок деталі ті самі 4,40 ₴. Змінилося тільки те, що тепер рішення про пресформу ухвалюється з двома числами, а не з одним.
Як побачити це на своїх замовленнях
Усе вище стоїть на одному розрізі, якого немає в калькуляції деталі: пресформа — це не рядок витрат, а строк, на який клієнт лишається з вами. Поки оснащення рахується разом із матеріалом, цехова пресформа виглядає гіршим варіантом, бо з деталі заробляється 3,40 ₴ замість 4,40 ₴, і не видно, що замовлення на ній живе 3,4 року замість 1,6. Коли вартість пресформи, обсяг і строк замовлення тримаються в одному місці самі, 756 000 ₴ ризику недоамортизації перестають бути несподіванкою, — саме для цього власники малого й середнього бізнесу використовують Finmap: щоб бачити фінансову картинку, а не збирати її з уривків.
Читайте також
- Металоконструкції: 14% тонажу з'їдають 33% цеху
- Фіксована ціна контракту й стрибок цін на компоненти: як захистити маржу в defence tech
Основа теми: Управлінський облік: що це і навіщо власнику
Часті питання про фінанси литва під замовлення
Рахуйте не ціну форми, а строк життя замовлення. Пресформа клієнта дає цеху 4,40 ₴ внеску з деталі, але замовлення живе 1,6 року; цехова дає 3,40 ₴, зате замовлення тримається 3,4 року. За весь строк це 422 400 ₴ проти 693 600 ₴, тобто у 1,64 раза більше.
Поділіть вартість форми на обсяг, під який вона робилась. Тут 180 000 ₴ на 180 000 деталей дають рівно 1,00 ₴ на деталь — це 22,73% внеску. Важливо брати обіцяний обсяг, а не ресурс форми: ресурс 400 000 циклів вибрався б лише за 6,5 року.
Бо йому це майже нічого не коштує. Перевезти форму до конкурента — це транспорт і тиждень налагодження. Клієнту з цеховою формою той самий переїзд коштує 180 000 ₴ за нову форму й два місяці очікування.
Недоамортизованим залишком, якщо замовлення вмирає рано. При смерті на 1,6 році випущено 96 000 деталей, амортизовано 96 000 ₴, а 84 000 ₴ лишаються в сталі, яку не можна ні переробити, ні продати. По дев'яти формах це 756 000 ₴ — більше за річний прибуток цеху.
Мінімальним обсягом у договорі. Клієнт підписує 40 000 деталей на рік, а за невибране доплачує амортизацію по 1,00 ₴. Це не закриває форму — щоб закрити 180 000 ₴ самим мінімумом, потрібно 4,5 року, — але не дає замовленню вмерти безплатно для клієнта.
Брати їх на старих умовах, а не відмовляти. З семи нових замовлень погодилися п'ять, відмовилися двоє — обидва великі, з власними правилами закупівель. Змішаний підхід дає 4 312 800 ₴ проти 3 468 000 ₴ у жорсткої схеми, бо двоє відмовників усе одно варті 422 400 ₴ кожен.
Тому що вона міряє деталь, а не замовлення. У калькуляції 3,40 ₴ завжди гірше за 4,40 ₴, і це правда. Строк життя замовлення в неї просто не входить, а саме він і вирішує, скільком деталям узагалі бути.
Обсяг, під який вона зроблена, фактичний випуск, скільком деталям вона вже відбилась і недоамортизований залишок. Останнє число варто бачити щомісяця, а не раз на рік: саме воно показує, скільком грошам у вашому цеху нікуди подітися, якщо клієнт піде.
