Дизайн-студія підняла ціни на 30% після того, як фінансист показав реальну собівартість

Студія працювала добре. Клієнти були, проєкти йшли один за одним, команда завантажена під зав'язку. Виручка щороку росла. А грошей на рахунку — як не було, так і немає.

Власник пояснював це собі звично: «мало проєктів», «треба більше клієнтів», «наступний рік буде кращим». Тому брав ще один проєкт. І ще один. Команда працювала більше, виручка росла — а прибуток стояв на місці.

Проблема була не в кількості клієнтів. Проблема була в тому, що ніхто не знав, скільки коштує зробити один проєкт.

Як рахують ціну в більшості студій

Питаєш власника творчого бізнесу, як він встановив прайс, — і майже завжди чуєш одне з трьох:

Жоден із цих способів не спирається на твої реальні витрати. Тому ціна виглядає нормальною, поки не порахуєш, що лишається після всього.

Що ховається в собівартості проєкту

Коли фінансист розкладає один проєкт, спливає те, що ніколи не потрапляло в розрахунок:

• Правки. Закладали два кола, реально було п'ять — це подвоєні години дизайнера.
• Менеджмент. Дзвінки, узгодження, листування — це десятки годин, які ніхто не рахував.
• Простої між етапами. Клієнт «зник на тиждень» — команда все одно на зарплаті.
• Загальні витрати. Оренда, підписки на софт, техніка, податки — теж частина кожного проєкту.

Кожна з цих речей окремо здається дрібницею. Разом вони й з'їдають ту маржу, якої власник не бачив.

Що показала діагностика

Ось типовий проєкт студії до й після чесного розрахунку. Цифри умовні, але розрив саме такий, який знаходять майже завжди:

Проєкт, який здавався прибутковим на 42 тисячі, реально лишав шість. Студія роками працювала майже в нуль — і компенсувала це кількістю: більше проєктів, більше годин, та сама порожня каса.

«Найгірше було зрозуміти, що я роками продавав свою команду дешевше, ніж вона мені коштувала. І чим більше ми працювали, тим глибше це закопувалось.»

Чому підняли саме на 30%

Коли собівартість стала видимою, рішення виявилось арифметичним, а не сміливим. Щоб проєкт давав здорову маржу, ціна мала покривати реальні 140 годин, а не уявні 80. Це і дало +30% до прайсу.

Далі — найцікавіше. Власник боявся, що клієнти підуть. Пішли двоє — саме ті, що вимагали найбільше правок і платили найменше. Решта лишилась: для них цінність студії ніколи не була в тому, що вона найдешевша.

Це і є головний парадокс: студія стала заробляти більше, працюючи менше. Бо перестала субсидувати клієнтів, які її з'їдали.

«Я готувався до втрати половини клієнтів. Втратив двох — і саме тих, через яких команда вигорала. Треба було зробити це три роки тому.»

Що зробити у своїй студії

Не обов'язково одразу піднімати прайс. Почни з того, щоб побачити правду:

1. Порахуй реальні години одного завершеного проєкту — з правками, дзвінками, простоями.
2. Додай загальні витрати — оренду, софт, техніку, податки, розподілені на проєкти.
3. Порівняй із ціною. Побачиш реальну маржу, а не уявну.
4. Подивись на клієнтів окремо. Майже завжди 1–2 з них з'їдають маржу решти.
5. Тоді приймай рішення — про ціну, про кола правок у договорі, про клієнтів.

Це рівно та робота, яку робить фінансист під час діагностики: бере твої реальні цифри й показує собівартість, якої ти не бачив. Щоб її взагалі можна було швидко порахувати, зручно вести облік по проєктах — у Finmap кожен проєкт видно окремо, з його доходами, витратами й маржею.

📌 Дізнайся реальну собівартість своїх проєктів. Замов безкоштовну фінансову діагностику Finmap — фінансист порахує, скільки насправді коштує твій проєкт, і покаже, якою має бути ціна. Без зобов'язань.

Замовити фінансову діагностику →