«Звіт за рік показує 3 768 000 ₴ чистими. А на початку кожного року я шукаю 14 400 000 ₴ і не сплю два тижні. Одне з цих двох чисел бреше. Я чотири роки не міг зрозуміти яке».
Орест Данилюк керує невеликим консервним заводом на Херсонщині. Томатна паста, 500 г у банці, продається в регіональні мережі й на кілька оптових баз. Завод працює одинадцятий рік, Орест власник останні чотири. Виробництво просте, ринок зрозумілий, прибуток є. Проблема не в прибутку.
Завод, який купує раз на рік
Томати на Херсонщині йдуть шість тижнів. Не шість місяців і не з перервами — шість тижнів, поки поле віддає. У ці тижні завод бере 1 800 тонн сировини по 8 000 ₴ за тонну й переробляє все, що встигає.
Решта року — це продаж того, що вже зварено.
У сезон на зміни виходить 38 людей. Поза сезоном лишається 12: склад, відвантаження, бухгалтерія, охорона. Лінія стоїть не тому, що немає попиту. Вона стоїть тому, що немає томатів.
- сировина купується за 6 тижнів
- переробка завершується в ті самі 6 тижнів
- продаж розтягується на 12 місяців
- гроші повертаються так само — 12 місяців
Теоретично сировину можна везти з інших областей і розтягнути вікно на вісім-дев'ять тижнів. Орест пробував: томат, який їхав більше чотирьох годин, приїжджав побитий, давав гірший вихід і псував партію кислотністю. Логістика з'їдала саму ідею.
Ці чотири рядки й є вся економіка заводу. Усе інше з них виводиться.
Є ще варіант зберігати не пасту, а напівфабрикат в асептичних мішках і доварювати протягом року. Обладнання під це коштує як дві лінії, а виграш — лише в гнучкості асортименту, не в грошах у вікні сезону. Томат усе одно треба купити тоді, коли він є.
Що дає одна тонна томатів
З тонни свіжих томатів виходить 160 кг пасти. Решта — вода, яку випарюють, і відходи. Тобто 1 800 тонн сировини дають 288 тонн готового продукту.
У банці 500 г. Отже, банок виходить 576 000.
Вода — головна стаття витрат, про яку ніхто не думає. Завод купує 1 800 тонн, а продає 288. Решту він випарює за свій газ.
Вихід не змінюється від бажання
Орест пробував тиснути на технолога. Виходило 160, іноді 157, одного разу 162 — на партії з особливо сухим полем. Середнє за чотири роки трималося на 160, і планувати треба по ньому. Вихід задає сорт і погода, а не план продажів.
Собівартість банки
Собівартість складається з двох частин. Сировина й переробка.
| Складник | На весь сезон, ₴ | На банку, ₴ |
|---|---|---|
| Томати (1 800 т × 8 000 ₴) | 14 400 000 | 25 |
| Переробка: енергія, тара, праця | 5 184 000 | 9 |
| Разом | 19 584 000 | 34 |
34 ₴ у банці. З них 25 ₴ — це поле, і заплатити за нього треба в шеститижневому вікні. 9 ₴ переробки платяться тоді ж: газ, кришки, зміни, оплата сезонним робітникам.
Обидві частини платяться в одному й тому самому вікні.
Звідки беруться 18 ₴ маржі
Банка йде мережі по 52 ₴. Віднімаємо 34 ₴ собівартості й отримуємо 18 ₴ маржі. Це чесна маржа для товару, який лежить на полиці поруч із турецьким і польським.
«Я цю цифру знаю як своє прізвище. Вісімнадцять гривень з банки. І коли мені кажуть, що завод у мене прибутковий, я киваю. Він справді прибутковий. Просто я чомусь ніколи не маю грошей».
Маржа на банці — правда. Вона просто відповідає не на те питання, яке болить.
Рік у цифрах
| Показник | Сума, ₴ | Частка виручки |
|---|---|---|
| Виручка (576 000 банок × 52 ₴) | 29 952 000 | 100% |
| Собівартість проданого | 19 584 000 | 65,4% |
| Валовий прибуток | 10 368 000 | 34,6% |
| Постійні витрати | 6 600 000 | 22% |
| Чистий прибуток | 3 768 000 | 12,6% |
12,6% чистими для переробки — нормальний результат. Банк би дав кредит під такий звіт без зайвих питань. Будь-який консультант сказав би, що бізнес здоровий, і не помилився б.
Орест носив цей звіт у банк, показував партнерам і сам у нього вірив. Звіт не бреше — усі п'ять рядків у ньому правильні, зведені з накладних і банківських виписок, і будь-яка перевірка їх підтвердить. Він просто відповідає на інше питання, ніж те, яке не дає спати в сезон.
Звіт про прибуток міряє рік. Гроші живуть у тижнях.
Чому звіт виглядає добре
Річний звіт складає докупи те, що в реальності лежить окремо. Він бере виручку за дванадцять місяців і витрати за дванадцять місяців, ділить одне на одне й показує відсоток. Усередині цього року є шість тижнів, коли завод віддає майже всю готівку, і сорок шість тижнів, коли він її потроху збирає. У відсотку цього не видно.
Це не вада звіту, а його призначення.
Звіт міряє рік, а гроші живуть у тижнях
Прибуток 3 768 000 ₴ — це результат усього року. Він не каже, в якому тижні грошей не було. А саме це й визначає, чи завод дотягне до наступного сезону без позик під нелюдські відсотки.
Собівартість не показує, коли її заплатили
У рядку «собівартість проданого» стоїть 19 584 000 ₴. Звіт розносить цю суму на весь рік, рівно, по мірі продажу. Насправді вона вийшла з каси за шість тижнів. Різниця між «розноситься» і «вийшла» — це і є весь сюжет.
Гроші, яких немає на рахунку
«Мені бухгалтер показує: Орест, у тебе чистий прибуток три мільйони сімсот. Я кажу — покажи мені їх. Вона веде мене на склад і показує палети. Прибуток на палетах».
Шість тижнів із п'ятдесяти двох — це 11,5% року. У ці 11,5% завод мусить внести 14 400 000 ₴ однією хвилею. Для порівняння: уся річна виручка — 29 952 000 ₴. Тобто за півтора місяця треба викласти майже половину того, що бізнес заробить за всі дванадцять.
І це ще без переробки. Разом із газом, тарою та зміновою оплатою у вікно сезону заходить 19 584 000 ₴ — дві третини річної виручки за шість тижнів.
Ніякого прибутку в цей момент ще немає. Є поле, яке треба купити зараз, і покупці, які заплатять протягом року.
Скільки стоїть на складі
Паста продається рівномірно. Трохи більше перед святами, трохи менше в спеку, але без провалів. Отже, середній залишок на складі — це половина річного обсягу: 288 000 банок.
Кожна з них коштувала заводу 34 ₴. Разом — 9 792 000 ₴, які постійно стоять на палетах і нічого не роблять. Не на рахунку, не в обладнанні, не в руках. На палетах.
За ці гроші можна поставити другу лінію. Або півтора року платити всі постійні витрати. Або просто не позичати нічого й ніколи.
Річний чистий прибуток заводу — 3 768 000 ₴. Запас більший за нього у 2,6 раза.
Завод не продає пасту. Він фінансує склад і отримує за це 18 ₴ з банки.
Вікно сезону
Вікно не переноситься
Магазин може відкластися з закупкою на місяць. Будівельник — перенести етап. Завод не може. Томат або є в полі зараз, або його немає до наступного року, і це єдина обставина, яку неможливо обговорити.
Через це завод щороку стоїть перед одним і тим самим вибором. Купити все — і сісти без грошей на півроку. Купити менше — і недопрацювати лінію, яка й так працює шість тижнів.
- купити 1 800 тонн: максимум виробництва, максимум діри в касі
- купити менше: лінія недозавантажена, частина попиту піде конкурентам
- купити все в кредит: з'являються відсотки, але залишається обсяг
- добрати сировину поза сезоном: обсяг є, але ціна інша
Фермер теж це знає. У перший тиждень він тримає ціну, у третій віддає дешевше, в останній готовий віддати майже за транспорт. Але в останній тиждень томат уже перестиглий і дає гірший вихід, тож дешева сировина виходить дорогою в банці.
Що пробували раніше
«Перший мій сезон я взяв усе й по повній. Купив 1 800 тонн, зварив, поставив на склад і до березня сидів без копійки. Платив людям із того, що віддавали мережі. Другий сезон я вирішив бути розумним і купив менше. Виявилось, що розумний — це теж дорого».
- повна закупівля: дірка в касі на шість місяців
- скорочена закупівля: лінія стоїть, а постійні витрати 6 600 000 ₴ ідуть
- передоплата від мереж: дають, але просять знижку, яка з'їдає маржу
- кредит: доступний, але Орест чотири роки вважав його визнанням слабкості
Передоплата від мереж виглядала найкраще з усіх — поки Орест не порахував знижку, яку за неї просили. Виявилось, що передоплата не безплатна. Просто її ціна лежить не в графі «відсотки».
Усі чотири варіанти Орест перебрав на око. Жоден із них він не порахував до кінця — і це головне, що змінилося потім.
Купити менше, добрати поза сезоном
Схема проста. Беремо в сезон не 1 800 тонн, а на 20% менше — 1 440. Решту 360 тонн купуємо поза сезоном, уже переробленою напівфабрикатною пастою, у тих, хто заготовив більше.
Ціна поза сезоном інша: 14 500 ₴ проти 8 000 ₴ за тонну в перерахунку на сировину.
360 тонн по 14 500 ₴ — це 5 220 000 ₴. Ті самі 360 тонн у вікні сезону коштували б 2 880 000 ₴.
| Схема | Витрати на сировину, ₴ | Пік у вікні сезону, ₴ |
|---|---|---|
| Усе в сезон: 1 800 т × 8 000 ₴ | 14 400 000 | 14 400 000 |
| 1 440 т у сезон + 360 т поза ним | 16 740 000 | 11 520 000 |
| Різниця | +2 340 000 | −2 880 000 |
Обсяг той самий. Банок стільки ж, виручка та сама, покупці нічого не помітять. Змінюються два числа: завод переплачує 2 340 000 ₴ і знижує пікову потребу в грошах на 2 880 000 ₴.
Ціна спокою
Отже, спокій можна купити. Коштує він 2 340 000 ₴ на рік за зменшення піку на 2 880 000 ₴. Орест два сезони вважав це вдалим рішенням і не перевіряв альтернативи.
Найцікавіше, що Орест ніколи не називав це переплатою. У голові це була «закупка поза сезоном» — окрема операція з власною логікою, а не 2 340 000 ₴, вийняті з прибутку. Назва ховала суму.
Переплата платиться назавжди
2 340 000 ₴ переплати — це 62% річного чистого прибутку, який просто зникає. І зникає щороку, бо схема не одноразова: кожен сезон завод знову купує частину сировини за подвійною ціною.
«Я собі це пояснював так: краще віддати два мільйони й спати, ніж мати їх і трястися. Поки син не сів із калькулятором і не спитав, чому я не беру кредит. Я йому відповів щось про те, що ми ніколи не позичали».
Кредит проти переплати
Щоб закрити той самий пік, треба позичити 2 880 000 ₴. Не на рік — грошей немає у вікні сезону, а повертаються вони з продажів протягом наступних місяців. Реальний строк — 8 місяців.
Банк дивиться на це спокійніше за власника. Для нього сезонний кредит переробнику — класика: застава є у вигляді готової продукції, строк короткий, джерело повернення очевидне. Відмовляють тут рідко.
Відсотки — це теж собівартість
Під 20% річних вісім місяців дають 384 000 ₴ відсотків. Це справжня витрата, яку треба покласти в собівартість поряд із газом і кришками. Її не можна не рахувати.
Але порівняти є з чим. Переплата за позасезонну сировину — 2 340 000 ₴. Відсотки за кредит, який закриває ту саму дірку, — 384 000 ₴.
Кредит дешевший у 6,09 раза.
Орест два роки платив 2 340 000 ₴ за те, що коштувало 384 000 ₴.
Що змінилось наступного року
«Найгірше було не те, що я переплачував. Найгірше — що я вважав це обережністю. Переплата здавалася своїм рішенням, а кредит чужим. А це просто два цінники на одній і тій самій послузі».
Наступний сезон завод узяв усі 1 800 тонн у вікні. Сировина обійшлася в 14 400 000 ₴ замість 16 740 000 ₴. Пік закрили кредитом, відсотки вийшли 384 000 ₴, і Орест уперше поклав їх окремим рядком у собівартість банки.
- сировина: 14 400 000 ₴ замість 16 740 000 ₴
- відсотки: 384 000 ₴ — нова, видима витрата
- різниця на користь кредиту: 1 956 000 ₴ за один сезон
- обсяг і маржа: без змін, 576 000 банок по 18 ₴
Три цифри на щотижневий погляд
Орест звів усе до трьох чисел, які тепер дивиться раз на тиждень. Жодне з них не є прибутком.
Усі три рахуються до того, як сезон почнеться.
Запас міряється банками, не гривнями
Гривні в запасі змінюються від переоцінки й лякають без причини. Банки не брешуть: 288 000 на складі — це рівно піврічний продаж. Якщо цифра росте, значить, продаж відстає від плану, і це видно за два тижні, а не в річному звіті.
Четвертого числа в цьому списку немає навмисно. Орест пробував вести десяток показників і закинув за два місяці: що більше рядків, то рідше він у них заглядав. Три цифри він дивиться щотижня вже другий рік.
Друге число — пікова потреба у вікні сезону. Її тепер рахують за три місяці до відкриття, а не в день, коли дзвонить перший фермер.
Третє — відсотки на банку. 384 000 ₴ на 576 000 банок дають менше гривні. Поки ця цифра менша за гривню, кредит вигідніший за переплату, і сперечатися немає про що.
Гроші не зникають — ви їх просто не бачите
«Я одинадцять років рахував маржу з банки й був упевнений, що розумію свій завод. А не бачив головного: я не продаю пасту, я фінансую склад. Коли це стало рядком у звіті, а не відчуттям, виявилось, що дешеве рішення лежало поруч чотири роки».
Завод Ореста не став прибутковішим від однієї цифри. Він став передбачуванішим. Маржа лишилася 18 ₴, виручка 29 952 000 ₴, вихід 160 кг з тонни. Змінилося тільки те, що пікова потреба в грошах перестала бути неприємною несподіванкою й стала рядком, який видно заздалегідь.
Маржа в 18 ₴ нікуди не поділася й не стала більшою. Вона просто перестала бути єдиною цифрою, якою власник описує свій завод.
Шість тижнів у році й далі вирішують усе. Різниця в тому, що тепер до них готуються за дванадцять.
Як побачити це на своєму заводі
Усе, що описано вище, тримається на двох рядках, яких у звіті про прибуток немає: скільки грошей треба внести у вікно сезону й скільки з них стоїть на складі весь наступний рік. Поки ці рядки живуть у голові, завод щороку вирішує одне й те саме питання наново — і щоразу переплачує або за сировину, або за гроші. Коли закупівля, запас і продаж збираються в одному місці автоматично, вікно сезону видно за три місяці до його початку, — саме для цього власники малого й середнього бізнесу використовують Finmap: щоб бачити фінансову картинку, а не збирати її з пам'яті.
Читайте також
- Врожай гарний, а вільних грошей нема: сезонний рух грошей і маржа по культурах
- Прибуткові, але без грошей: кеш, заморожений у компонентах і незавершеному виробництві
Основа теми: Управлінський облік: що це і навіщо власнику
Часті питання про фінанси консервного виробництва
Тому що прибуток і гроші рахуються в різному часі. Завод віддає 19 584 000 ₴ за шість тижнів сезону, а отримує виручку протягом дванадцяти місяців. Річний звіт показує чистий прибуток 3 768 000 ₴ і має рацію, але всередині року є півроку, коли каса майже порожня.
Рахуйте не банки, а їхню собівартість. При рівномірному продажу середній залишок — половина річного обсягу: 288 000 банок по 34 ₴ дають 9 792 000 ₴. Це у 2,6 раза більше за річний чистий прибуток, і саме ці гроші власник щодня бачить у вигляді палет, а не коштів.
Порівнюйте дві суми напряму. Докупівля 360 тонн поза сезоном по 14 500 ₴ замість 8 000 ₴ дає переплату 2 340 000 ₴ щороку. Кредит на ті самі 2 880 000 ₴ під 20% річних на вісім місяців коштує 384 000 ₴. Різниця шестикратна на користь кредиту.
Візьміть плановий обсяг сировини, помножте на очікувану ціну й додайте витрати на переробку, які платяться в ті самі тижні. Для цього заводу це 14 400 000 ₴ плюс 5 184 000 ₴. Отримана сума — не прогноз, а зобов'язання, і вона має бути відома за три місяці до відкриття вікна.
Варто, якщо порахувати її ціну. Мережі дають передоплату в обмін на знижку, і ця знижка не потрапляє в графу «відсотки» — вона зменшує маржу з банки. Передоплата не безплатна, вона лише виглядає так у звіті.
Вихід задає сорт і погода. З тонни томатів виходить 160 кг пасти, на окремих партіях 157 або 162, і середнє за чотири роки трималося на 160. Планувати треба по середньому, бо решта — це вода, яку завод випарює за власний газ.
Запас у натуральних одиницях, пікову потребу в грошах і відсотки на одиницю продукції. Запас у банках не бреше: 288 000 — це рівно піврічний продаж. Відсотки на банку менші за гривню, і поки це так, кредит вигідніший за позасезонну закупівлю.
Трохи можна, але дорого. Привіз з інших областей додає вісім-дев'ять тижнів вікна, проте томат, який їхав більше чотирьох годин, приїжджає побитим і дає гірший вихід. Асептичне зберігання напівфабрикату вимагає обладнання вартістю як дві лінії й не зменшує суму, яку треба внести в сезон.
