Виробництво деталей: чотири стадії по 96% дають 85,78%

«У звіті стоїть середня якість дев'яносто шість з чвертю відсотка. Я запускаю двадцять дві тисячі заготовок, а на склад приходить вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві деталі. Півтора року не міг зрозуміти, яка з цих двох цифр бреше» — так почав розмову Ігор, власник виробництва пластикових деталей у Запоріжжі.

Знайома картина? Форми відпрацьовані, литво стабільне, рекламацій майже немає. Контролер щомісяця здає звіт, у якому всі чотири ділянки тримають свій відсоток. А прибуток такий, ніби цех працює вдвічі гірше за власні цифри.

Причина не в якості й не в людях. Вона в арифметиці, якою користуються всі й майже ніхто не перевіряє: якість чотирьох послідовних ділянок рахують як середнє по ділянках. І отримують число, яке не має стосунку до того, скільки деталей вийшло з цеху.

Розкладаємо виробництво на дві одиниці: стадію й деталь, яка через неї проходить. І показуємо, чому той самий дефект коштує 46 ₴ або 117 ₴ залежно від того, де його зловили.

Шлях засновника: від однієї машини до чотирьох ділянок

Ігор починав із одного термопластавтомата, купленого з рук. Лив корпуси для місцевого складальника, сам стояв біля машини. Брак тоді був видимий фізично: деталь із недоливом летіла в ящик, а ящик стояв біля ноги.

За сім років додалися друга й третя машини, фрезерна ділянка, фарбувальна камера з сушкою й ділянка збирання. Запуск виріс до двадцяти двох тисяч заготовок на місяць.

«Коли машина була одна, я знав про брак усе, бо він лежав у мене під ногами. Тепер ділянок чотири, і на кожній свій ящик. У звіт потрапляють відсотки, а не ящики».

Чому «середня якість 96,25%» нічого не каже про вихід

Відсотки на ділянках чесні: литво тримає 96%, механічна обробка 97%, фарбування 94%, збирання 98%. Кожна цифра перевіряється й нікого не обманює.

Обман у наступному рядку, де ці чотири відсотки складають і діляться на чотири. Виходить 96,25% — і це число починає жити як показник цеху. Але 96,25% — середнє арифметичне по стадіях, успішність однієї абстрактної ділянки, а не частка заготовок, що дійшли до складу готових.

Що стояло у звіті Ігоря

Звіт був короткий: запуск 22 000 заготовок, середня якість по чотирьох ділянках 96,25%, ціна готової деталі 148 ₴. З цього сам собою виростає висновок: брак забирає близько чотирьох відсотків, тобто 825 деталей.

Насправді до складу дійшло 18 872 деталі, а не дійшло 3 128 — учетверо більше за те, що обіцяв звіт. І жоден його рядок не був неправдою.

Втрати не додаються — вони множаться

Литво втрачає 4%, обробка 3%, фарбування 6%, збирання 2%. Спокуса скласти їх у 15% і сказати «от і вся втрата» майже нездоланна.

Так рахувати не можна. Кожна ділянка працює не з повним запуском, а з тим, що передала попередня: обробка втрачає свої 3% не від 22 000, а від 21 120; фарбування свої 6% — від 20 486. Втрати не додаються, вони множаться: 1 − 0,96 × 0,97 × 0,94 × 0,98 = 14,22%, а вихід цеху — 85,78%.

15% проти 14,22%: де дрібниця, а де прірва

Між складанням і множенням різниця смішна — менше відсоткового пункту, і саме через неї множення не беруть до уваги. Але прірва не тут. Вона між 96,25% і 85,78%: середнє ділить втрати на чотири, а послідовні ділянки їх накопичують. Що більше стадій у ланцюжку, то далі середнє відходить від справжнього виходу — і на чотирьох ділянках воно відходить на 10,47 відсоткового пункту. Саме в цьому розриві лежать гроші.

«Мені це пояснювали на пальцях, і я не вірив. Повірив, коли перерахував по фізичних ящиках: у них лежало три тисячі сто двадцять вісім деталей, а не вісімсот».

Життя до того, як стадія стала рядком

Облік, у якому Ігор прожив майже п'ять років, впізнає будь-яке виробництво, що виросло з однієї машини.

• Вихід рахували середнім по ділянках. Чотири відсотки складали й ділили на чотири — і ні разу не помножили.
• Брак міряли штуками, а не грошима. «На фарбуванні більше, ніж на литві» — без уявлення, скільки кожна з тих штук уже коштує цеху.
• Усі ділянки важили однаково. Відсоток на збиранні й відсоток на фарбуванні читали як рівні за вагою цифри.
• Сировину списували за виходом, не за входом. У калькуляції стояло стільки матеріалу, скільки його в готовій деталі, а платили за весь запуск.
• Переплавку вважали поверненням грошей. «Та воно ж усе йде назад у бункер» — без розбору, що саме туди йде, а що вже ні.
• Брак не мав адреси. Ящики стояли окремо, а в звіті була одна зведена цифра відходів.

Жодна з цих шести проблем не технологічна. Усі шість облікові — і саме тому їх не бачив ні майстер, ні контролер.

Справжній вихід: 18 872 деталі з 22 000 заготовок

Ігор розклав місяць по стадіях: скільки зайшло, скільки ділянка забракувала, скільки коштує деталь на вході саме цієї ділянки й скільки грошей у її ящику.

Стадія	Вихід стадії	Зайшло, шт	Брак, шт	Накопичена вартість одиниці на вході	Вартість браку
Литво	96%	22 000	880	46 ₴	40 480 ₴
Механічна обробка	97%	21 120	634	64 ₴	40 576 ₴
Фарбування	94%	20 486	1 229	86 ₴	105 694 ₴
Збирання	98%	19 257	385	117 ₴	45 045 ₴
Готових деталей	85,78%	—	3 128	—	231 795 ₴

Ланцюжок читається по рядках: 22 000 на вході литва, 21 120 на вході обробки, 20 486 на вході фарбування, 19 257 на вході збирання, 18 872 на складі готових. Виручка з них — 18 872 × 148 ₴, тобто 2 793 056 ₴. А в чотирьох ящиках осідає 231 795 ₴ — гроші, уже витрачені на деталі, що не поїхали замовнику.

Брак дорожчає з кожною стадією

Тепер другий поворот, і він важливіший за перший. Деталь, забракована на литві, коштує цеху 46 ₴ — тільки сировина. Та сама деталь, знята на збиранні, коштує 117 ₴, бо несе на собі фрезерування, фарбу й сушку. Різниця у 2,5 раза, і її не видно в жодному відсотку якості.

Чому 86 ₴ — це не ціна фарбування

Тут легко заплутатися. Числа 46, 64, 86 і 117 ₴ — не ціни стадій і не те, скільки коштує пофарбувати деталь. Це накопичена вартість однієї деталі в момент, коли вона заходить на ділянку.

На вході фарбування в деталі вже сидить 86 ₴: сировина плюс литво з обробкою. Якщо камера її забракує, цех втрачає всі 86 ₴, а не вартість фарби. На вході збирання сидить 117 ₴. Звідси правило для будь-якої галузі: контроль на початку ланцюжка дешевший за контроль у кінці.

Фарбування: не найгірший відсоток і найдорожчий брак

У фарбування вихід 94% — не катастрофа, робочий відсоток для камери з сушкою. У звіті він виглядав як одна з чотирьох нормальних цифр. Але в грошах він дає 105 694 ₴ браку, тобто 45,6% усієї вартості браку цеху.

Причин дві, і вони діють разом. Фарбування забраковує найбільше штук — 1 229 проти 880 на литві й 385 на збиранні. І кожна з них важить 86 ₴, а не 46 ₴. Помножте — і отримаєте найдорожчий ящик у цеху.

«Я два роки збирався міняти термопластавтомат, бо на литві багато браку. А гроші весь час горіли в камері, у якої в звіті був нормальний відсоток».

Скільки це в грошах цеху

Щоб зрозуміти вагу 231 795 ₴, покладемо їх поруч із місяцем цеху.

Стаття витрат	На місяць	% виручки
Сировина (22 000 × 46 ₴, платиться на вході)	1 012 000 ₴	36,23%
Робітники	812 000 ₴	29,07%
Електрика	284 000 ₴	10,17%
Форми й інструмент	96 000 ₴	3,44%
Фарба й хімія	142 000 ₴	5,08%
Інше	86 000 ₴	3,08%
Разом	2 432 000 ₴	87,07%

Виручка 2 793 056 ₴ мінус витрати 2 432 000 ₴ дають прибуток 361 056 ₴ і рентабельність 12,93%. Для виробництва пластикових деталей це нормально, і цією цифрою Ігор був задоволений.

231 795 ₴ — це 64,2% прибутку, і вони вже сидять у витратах

Вартість браку становить 64,2% того, що цех заробляє за місяць. І тут потрібне уточнення: ці 231 795 ₴ не додаються до витрат і не відмінусовуються від прибутку.

Вони вже всередині 2 432 000 ₴: сировина на забраковані деталі закуплена, зарплата за їхню обробку виплачена, електрика на їхнє литво спалена. Це не нова діра, а частина наявних витрат, яка не стала продукцією. Питання звучить інакше: яку частку витрат цех платить за те, що ніколи не поїде замовнику.

Прихована стаття перша: сировина платиться за вхід

Те, чого не було в калькуляції, стоїть у першому ж рядку витрат: сировину цех купує на весь запуск, а не на те, що вийшло. На вході 22 000 заготовок по 46 ₴ — 1 012 000 ₴. У готовій продукції сировини на 18 872 × 46 ₴, тобто 868 112 ₴. Різниця — 143 888 ₴, або 39,9% прибутку.

Це не окрема діра поверх 231 795 ₴, а навпаки: 143 888 ₴ — сировинна частина тих самих 231 795 ₴, найбільший їхній складник. Решту складають зарплати, електрика, фарба й інструмент. Складати ці два числа не можна — це одні гроші з двох боків.

Прихована стаття друга: половину браку не переплавити

Власник найміцніше вірить, що брак у пластику майже безплатний, бо його перемелюють і повертають у бункер. Частково так: литво й обробка дають 1 514 деталей, які справді можна подрібнити. Повернення не повне — вторинна сировина втрачає властивості, і до роботи доходить близько 60%. Отже 1 514 × 46 ₴ × 0,6 — це 41 786 ₴, або 11,6% прибутку, які цех відіграє. А фарбування й збирання дають 1 614 деталей, яких не переплавити нічим: на них фарба, і подрібнений пластик дасть вкраплення в наступній партії.

Чому 1 614 деталей не повернуть нічого

Підпишемо кожне число. 1 514 — переплавне, з литва й обробки, повертає 60% сировини. 1 614 — непереплавне, з фарбування й збирання, повертає нуль.

Різниця між ними в одній цифрі, а в грошах принципова. Переплавне — найдешевші деталі ланцюжка, по 46 і 64 ₴. Непереплавне — найдорожчі, по 86 і 117 ₴. Тобто повертається та частина браку, яка найменше коштує.

«Я вважав, що брак у нас дешевий, бо все йде в дробарку. Поки не дійшло: у дробарку йде дешева половина, а дорога їде на сміттєзвалище».

Середнє по стадіях проти справжнього виходу

Покладемо обидві цифри в одну таблицю й подивимося, що кожна з них обіцяла.

Як рахували вихід	Показник	Готових деталей	У грошах
Середнє арифметичне чотирьох стадій — так стояло у звіті	96,25%	21 175	3 133 900 ₴ виручки
Множення стадій — справжній вихід	85,78%	18 872	2 793 056 ₴ виручки
Розрив	10,47 п.п.	2 303 деталі	340 844 ₴
Сценарій: фарбування 97% замість 94%	88,52%	19 474	2 882 152 ₴ виручки

Перший рядок — не помилка контролера, а наслідок формули: середнє по стадіях 96,25% обіцяло 21 175 деталей і виручку 3 133 900 ₴. Другий — те, що є. Між ними 2 303 деталі й 340 844 ₴ виручки, якої ніколи не було: ці деталі жили лише в неправильно складеній середній.

І остання річ. 96,25% не можна «виправити» до 85,78% — це два різні показники: перший описує середню ділянку, другий — цех. Для планування запуску годиться лише другий.

Три відсоткові пункти на фарбуванні — 89 096 ₴

Множення працює і в інший бік: якщо втрати накопичуються, то й поліпшення однієї ділянки витягує весь ланцюжок. Ігор узяв найдорожчий ящик і порахував, що буде, якщо підняти вихід фарбування з 94% до 97% — до рівня сусідньої обробки. Ланцюжок перераховується так: литво 22 000 → 21 120, обробка → 20 486, фарбування → 19 871 замість 19 257, збирання → 19 474 замість 18 872. Загальний вихід — 0,96 × 0,97 × 0,97 × 0,98 = 88,52%.

Чому цей приріст майже чистий

Приріст — 602 деталі. За ціною 148 ₴ це 89 096 ₴ виручки, або 24,7% прибутку. І нових витрат у цих 89 096 ₴ майже немає: сировина вже куплена на весь запуск, робітники вже на зміні, електрика на литво й обробку цих деталей уже витрачена. Три відсоткові пункти на одній ділянці перетворюють понесені витрати на продукцію.

Порівняйте з іншим способом добрати 602 деталі — збільшити запуск. Тоді треба докупити сировини, доплатити за литво й обробку, завантажити машини: той самий результат, але з повною собівартістю.

Чому брак не бачать у звіті

Якщо все це так очевидно в розрахунку, чому середнє по стадіях стоїть у звітах половини виробництв? Причини не математичні.

• Відсоток ділянки легко міряти. Контролер бачить свою ділянку й здає свою цифру, а перемножувати всі чотири ніхто не зобов'язаний.
• Середнє звучить солідно. 96,25% виглядає як серйозне заводське число, а 85,78% — як привід для розбору.
• Брак не має ціни. Поки в ящику лежать «штуки», а не 86 ₴ за кожну, ящик фарбування й ящик литва виглядають співмірно.
• Дробарка створює відчуття повернення. Здається, що гроші крутяться по колу, хоч реально вертається 60% від найдешевшої половини.
• Сировина закрита одним рядком. У звіті стоїть 1 012 000 ₴ закупівлі й ніде не стоїть, що в готових деталях із них 868 112 ₴.

Чому не допомагає «посилити контроль»

Перша реакція власника однакова: додати контролера й штрафувати за брак. Ігор так і зробив, і відсотки не зрушилися.

Бо контролер без цін на стадіях не має чим керуватися. Йому однаково, де зловити деталь — на литві за 46 ₴ чи на збиранні за 117 ₴: у звіті з'явиться одна забракована штука. Поки стадія не має вартості одиниці на вході, ранній і пізній брак важать однаково.

«Я штрафував за брак півтора року. А треба було написати на кожному ящику, скільки в ньому грошей. Після цього майстри самі переставили перевірку на вхід фарбування».

Що змінилось, коли стадія стала рядком

Ігор зробив три речі. Вихід цеху почали рахувати множенням стадій, а не середнім. Кожна ділянка отримала накопичену вартість одиниці на вході. А брак із ящиків почали заносити в облік у гривнях, окремо переплавний і непереплавний. Ось що стало видно за два квартали:

• Планування запуску перестало брехати. Обсяг під замовника рахують від 85,78%, а не від 96,25%, і цех припинив обіцяти деталі, яких не буде.
• Контроль переїхав на вхід фарбування. Знімати деталь до камери, поки в ній 86 ₴, виявилося дешевше, ніж шукати дефект у пофарбованій за 117 ₴.
• Фарбування отримало окремий ресурс. 602 деталі й 89 096 ₴ майже без нових витрат — найдешевша виручка, яку в цеху можна купити.
• Непереплавний брак перестав бути невидимим. 1 614 деталей, у яких згоріло все вкладене, тепер окремий рядок, а 1 514 переплавних — інший.

Жодне з цих рішень не вимагало нового обладнання чи нових людей. Вони вимагали побачити стадію як рядок — із власним виходом і власною вартістю одиниці на вході.

Висновок для підприємців. Там, де продукт проходить кілька послідовних стадій, якість не усереднюється — вона перемножується. Середній відсоток по ділянках завжди виглядає кращим за справжній вихід, і що більше стадій, то більший розрив. А ціна браку залежить не від дефекту, а від того, скільки стадій деталь уже пройшла: зняти її на вході завжди в рази дешевше, ніж на виході. Це однаково працює в металообробці, швейному цеху й харчівці — варто лише підписати кожній стадії, скільки грошей у ній уже лежить.

Поради наостанок

• Порахуйте вихід множенням, а не середнім. 0,96 × 0,97 × 0,94 × 0,98 дає 85,78%, тоді як середнє по тих самих стадіях показує 96,25%.
• Поставте накопичену вартість одиниці на вхід кожної ділянки. 46, 64, 86 і 117 ₴ — не ціни стадій, а те, скільки деталь уже коштує цеху, коли заходить на ділянку.
• Переведіть ящики з браком у гривні. У штуках найбільший ящик може бути найдешевшим: 1 229 деталей фарбування дають 105 694 ₴, а 880 деталей литва — 40 480 ₴.
• Шукайте не найгірший відсоток, а найдорожчий ящик. У Ігоря це збіглося на фарбуванні з його 45,6% усієї вартості браку, але збігається не завжди.
• Порівняйте закупівлю сировини з сировиною в готовому. 1 012 000 ₴ на вході проти 868 112 ₴ у продукції дають 143 888 ₴ — найшвидший спосіб побачити втрати.
• Розділіть брак на переплавний і непереплавний. Із 1 514 деталей литва й обробки повертається 60% сировини, з 1 614 після фарби — нічого.
• Рахуйте приріст виходу, а не приріст обсягу. Три відсоткові пункти на одній ділянці дали 602 деталі на вже куплену сировину.

Гроші не зникають — ви їх просто не бачите

Виробництво пластикових деталей виглядає як бізнес, де все вирішують форми, гранула й настройка машини. Насправді це квиток на вхід, а гроші вирішує інше: скільки заготовок із запуску доходить до складу готових і на якій стадії ви знімаєте решту.

Сам собою цей розрив не закриється — формула середнього й далі показуватиме гарне число. Але щойно кожна стадія отримує власний вихід і власну вартість одиниці на вході, видно, де горять гроші, який ящик вартий зусиль цього тижня — і скільком деталям ви платите повну собівартість за те, щоб вони доїхали до смітника.

Як побачити це у своєму виробництві

Усе, що описано вище, тримається на одному обліку: кожна стадія — рядок, де поруч стоять вхід, вихід і вартість одиниці на вході. Поки брак зводиться однією цифрою за місяць, не видно ні того, що виходи множаться, ні того, що деталь на збиранні коштує втричі дорожче за ту саму деталь на литві. Коли ті самі дані збираються автоматично, видно, яка стадія з'їдає прибуток, — саме для цього власники малого й середнього бізнесу використовують Finmap: щоб бачити фінансову картинку, а не збирати її з уривків.

Читайте також

• Виробнича година в меблевому цеху: ціна переробки
• Собівартість друку: як рахувати машино-годину і приладку

Основа теми: Управлінський облік: що це і навіщо власнику